Повернутися до звичайного режиму

Спитай у тата чи у мами,

Які професії у них...

Професій в світі є чимало –

Сповна їх вистачить на всіх...

Учитель, лікар чи геолог,

Письменник, слюсар чи кресляр –

Всі називають головною

Одну професію – школяр!

Бо всім відомо, що без школи,

Без знань, що мусиш там набуть,

Не станеш у житті ніколи

Тим, ким в дитинстві мрієш буть!

А.Костецький

/Files/images/1936547.gif

Спогади першого директора школи Гуменюка Йосипа Івановича

Я, Гуменюк Йосип Іванович, був призначений директором СШ № 7 в жовтні 1973 року. Деякий час суміщав посаду завуча інтернату і директора СШ №7.

Найважчий час. Щоденно найманим вантажним транспортом їздили в Тернопіль. Наочність, прилади, хімікати, швейні машинки, обладнання для майстерень, література для бібліотеки, технологічне обладнання, меблі для їдальні, шафи – все це привозили звідти. Приходилося самому вантажити і розвантажувати, залишаючи більшість в складах школи-інтернату.

Одного разу дзвонить зав райвно Пугач С.Ф., що на вокзал прибув вагон з партами, столами, шафами. Знову транспорт, наймані люди, розвантажування на машину, а потім під дах сусіднього із школою млина.

Господь нагородив мене чудовими виконробами, які сумлінно будували для дітей. Це покійні Смотрич Орест Трохимович і Шепітко Микола Максимович.

В листопаді і грудні 1973 року ми всі троє по черзі пильнували , щоб кочегари не спали, і не розморозилась опалювальна система.

І ось настав новий 1974 рік. Через оголошення ми запрошували на свято відкриття школи переведених до нас учнів із СШ № 4, 6, 1, а також вчителів.

У спортивному залі встановили красуню-ялинку, якої не було у Чорткові, виготовили механізм її обертання, на славу прикрасили. Було багато дітей і вчителів. На святі виявились справжні таланти співаків, танцюристів, гумористів.

Керувала святом Личак Галина Яківна, талановита людина, яка все вміла робити. Було весело, учням сподобалося.

А через день учні, вчителі прийшли готувати школу до відкриття.

Носили парти, столи, шафи від млина, заповнювали ними класи, возили наочність з школи-інтернату і внутрішнього складу, готували до роботи фізичний, хімічний, біологічний, кабінет домоводства й інші кабінети, майстерні; розставляли все у шкільній їдальні, актовій залі. Ніхто не боявся взяти в руки ганчірку, відро з водою, віник. Працювали всі дорослі, показуючи дітям особистий приклад.

За 10 днів в основному все було зроблено.

І ось наступив ранок 11 січня. В спортивній залі вишикувалися учні, гості: голова райвиконкому Ярмоленко П, перший секретар райкому Собовий О.Я. Під гучні оплески всі зайшли в школу, і почалася клопітка навчально-виховна робота.

Я дуже переживав, які то будуть кадри, учні. Та даремно, вчителі школи були і, знаю, є тепер працьовитими, творчими, відповідальними і сумлінними, такими, що люблять дітей.

Чудові, знаючі люди, справжні організатори навчально-виховного процесу Аксенчук Стефанія Дмитрівна, Федун Ярослава Іванівна, Личак Галина Яківна.

Чудові мовники: Семчишин Г.А., Смотрич С.Є., Баранова К.Я., Осадчук О.Ю.; математики: Сорока Н.В., Ліщинська Я.М., Дубровська М.К.; біологи-хіміки: Дудник Т.О., Палиця Є.П., Олійничук М.І.; фізики: Котенко О.П., Турів Б.Р.; географи: Старовський М.П., Крив’як Г.А.; вчителі праці: Дерманський Р.К., Чорноус М.І.; класоводи: Шевченко Т.Я., Мірус Г.Г., Король Я.Р., Матвіїв І.І.; вожаті: Ліщинська І.А. Колубаєва О.Є., Гречин Л.В.; комсорг Середа М.І., зав. їдальні Логвін Є.О.; чудові спорторганізатори: Дудник С. К., Побуринний С.П., Шардіна Л.О. і багато інших. Приємно було починати з ними працювати і впродовж 5-ти років ділити радощі і невдачі.

І ось прийшла весна. Територія школи була пустою. Завезли трохи землі, щоденно працювали старшокласники: засипали землею майбутні газони, квітники, розрівнюючи її, дрібнили грудки.

З допомогою головного лісничого Осадчука Я.П. з Гермаківки Борщівського району у заслуженого лісовода України Миколи Дейнеки придбали більше 40 видів кущів і дерев, троянд.

Посадили вздовж межі школи пірамідальні тополі, клени, червону горобину, плакучі верби, грецькі горіхи, голубі ялини, західноєвропейську, книжковидну і юнацьку туї, білу спірею, японську айву, форзицію, білу піхту, самшитний барбарис і багато іншого. Цілий дендропарк. Приємно було дивитися, як люди виходили на вечірню прогулянку і любувалися посадженими деревами, зеленими газонами, квітами, чистими асфальтовими доріжками, завжди білими бордюрами, як заглядали в крони низенький юнацьких туй, де гніздилися пташки.

В рік 30-ти річчя звільнення Чорткова від фашистських загарбників була посаджена алея першої гвардійської танкової бригади. Одне дерево посадили ветерани, які з’їхалися до Чорткова, серед яких був наш постійний тоді гість Шумілов.

Велику роботу по оформленні квітників виконали Палиця Є.П. (нині покійна), а також Дудник Т.О. і класні керівники, які відповідали за певний мікрорайон школи.

Дуже працьовитими були вчителі фізичної культури. Під їх керівництвом, особливо Дудника С.К., привезеним туфом, піском, глиною і білою цеглою метр за метром було устелено спортивний майданчик, бігові доріжки.

Ніхто не смів вступити на них, доки вони не були закатковані. Зате потім, навіть при великому дощі, через 0,5-1 год. можна було тут проводити змагання. Пізніше з’явилися смуга перешкод, перекладини для стрибання у висоту, в довжину, металеві гімнастичні споруди.

Майже кожного року легкоатлети школи вигравали естафету до Дня преси, більшість вчителів приходила на це свято, радіти перемозі наших спортсменів.

З допомогою батьків і особисто директора ремзаводу Стоноженка було закладено чудовий географічний майданчик – гордість школи. Його створювали Старовський М.П. і Крив’як Г.А.

Незабутнім є перший виступ стоголосого хору під керівництвом Андріїшина І.Т. на районній олімпіаді на сцені обласного драмтеатру, виступи вокального ансамблю із солістами В. Заболотним і О.Перун.

Значна робота була виконана вчителями виробничого навчання Білоусом Ю.В., Підручним В.А., Ковіним М.В. по створенню бази водіїв автомобілів. Господарським способом були збудовані гаражі з оглядовими ямами і центральним опаленням.

На місці гуртожитку медичного коледжу знаходилися ділянки школи, і там було висаджено десятки фруктових дерев.

Коли в’їжджав у Чортків, завжди зупинявся перед арковим мостом і любувався красунею-школою.

Хай приносить вона радість дітям, їхнім батькам, хай навчає і виховує нашу чудову молодь, майбутнє вільної соборної України.

Кiлькiсть переглядiв: 983

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.